Зима – це не моє!

        Зізнаюся, що вже до кінця листопада, коли на вулиці було сиро та похмуро, а за вікном відкривався спектр монотонних відтінків, я вже чекала настання зими. Перший сніг та плани на довгоочікувані новорічні вихідні, здавалося це все, що потрібно для гарного настрою.

         І ось уже минув тиждень зими і що я можу сказати: "Зима - це така пора року, яку не встигли зустріти, як уже хочеться проводити.. До речі, з деякими людьми теж саме." Іноді я думаю про те, що якби я жила десь у мальовничому куточку землі, то це допомогло б мені полюбити зиму і ставитися з трепетом до цієї пори року. Адже, по суті, взимку теж можна цікаво і насичено жити, замість того, щоб прийти з роботи і прямо з порога закотитися під ковдру. Зараз живу у мами, тому ще й : "Мам, подай, будь ласка, чайок!"

Якби не робоча субота, то взагалі цілий день би в чотирьох стінах з ноутом напівлежачи. Це й непогано. Коли ще поваляешься, то? Але все ж це не мотивований відпочинок.. це безвихідь.

Кажуть, що якщо чогось не можеш змінити, потрібно змінювати ставлення - ок.. принаймні я вже визначилася зі своїм ставленням: "зима - це не моє!"

А ви що думаєте?:)

#rimo